среда, 20 мая 2015 г.

Наши авторы - Лариса КОЛОДИЙ

Лариса КОЛОДИЙ

Родилась 31 июля 1994 года. Горловчанка. Студентка Донбасского государственного педагогического университета. Активная участница студенческого литклуба «Stilus exlibris» Горловского иняза . Лауреат Всеукраинского конкурса им. В. Дроцыка (Червоноград) и регионального конкурса "Стражи весны - опэн". Публиковалась в периодике, в альманахе "Литературная Горловка".


***

На твоих руках вены выспутают ландшафтом Японии,
Стекают с плеч, тёплыми водами, к самим ладоням.

Прикоснись к моей щеке, я хочу почувствовать свежеть гор и запас цветущей вишни,
Это немного не из той географической области, но ты мой семитский Кришна.



***

Ти знайшов мене надто прозору, надто розпусну,
Всю покалічу, змучену, зранену, недокохану.
Скільки ночей ти провів, зі змокрілою хусткою,
Скільки ти лікував мене мов роздерту рану?

Скільки було в нас тяжких ночей і світанків?
Коли ти мою одержимість висвячував тілом.
Слідкував щоб не замерзла і добре їла,
Просто любив. Збираючи з гострих уламків.
               
***

Ти кажеш, температура на вулиці повзе все нижче
Тож одягай потепліше светр і не виход із дому.
Посилай до біса всіх близький людей і простих знайомих,
Коли ми будем самотні - ми станемо трохи ближче.

Наша музика стане - тиша, нашим всесвітом - покривало,
Я писатиму тобі вірші, та писатиму дуже мало.
Стало так неймовірно холодно, навід в светру тепла не стало
Я чекала тебе так довго, і чекатиму витривало.

***

Повітря навколо стало занадто важким для мене
Інертність життя, реальністю влилось у стомленні очі.
Не можу сказати, що я так життя зовсім не хочу -
Та це відчуття безпорадності просто скажене

***

І цього літа ти знову будеш самотня
Хоч станеш брехати усім, що це - незалежність.
Таких як ти, я знаю, приблизно, сотню
У всіх сумні очі, в яких запечена ніжність.

***

Коли до губ твоїх лишається півроку,
півкроку до потягу
дай затянутись тобою останню тягу.
ці кілометри - роки мого вироку,
вагон рушив:
порушивши рівновагу.
чи не зайшли ми в надто глибоку затоку?
ти - ще нівроку,
а я - зовсім змарніла.
тук-тук-тук
світ танув,
під стукіт залізного звіра.

1 комментарий:

  1. Поздравляю со вступлением и желаю творческих успехов!
    Михаил :)

    ОтветитьУдалить